17 травня Україна вшановує пам’ять мільйонів людей, які стали жертвами політичних репресій, тоталітарного режиму та сталінського терору. Це день пам’яті про тих, кого переслідували за українську мову, культуру, правду, прагнення до свободи та незалежності. Ми згадуємо українців, яких забирали серед ночі «чорні воронки», тих, хто загинув у таборах ГУЛАГу, був закатований у катівнях НКВС чи похований у безіменних могилах Биківні, Дем’янового Лазу та тисяч інших місць масових страт по всій Україні.

Сьогодні ця пам’ять набуває особливого значення, адже Україна знову протистоїть агресії та терору. Події ХХ століття мають прямі паралелі із сучасністю — репресії, депортації, викрадення людей, знищення української ідентичності й злочини проти людяності знову стали реальністю через війну, яку росія веде проти України. Непокаране зло повертається, тому надзвичайно важливо зберігати історичну пам’ять, говорити правду про злочини тоталітарних режимів та передавати її наступним поколінням.

Ми вшановуємо всіх, хто не зламався під тиском репресивної системи, хто навіть у найтемніші часи зберіг гідність, віру та любов до України. Саме завдяки їхній незламності сьогодні український народ продовжує боротьбу за свободу та незалежність. Від «Розстріляного відродження» до сучасних Героїв — український дух неможливо знищити.

У цей день ми також схиляємо голови перед пам’яттю українських воїнів і цивільних, які загинули внаслідок російської агресії. Їхня мужність і жертовність нагадують нам: свобода, демократія та права людини потребують щоденного захисту.

Пам’ятаємо кожного. Зберігаємо правду. Боремося за майбутнє України.