Студенти Київського авіаційного фахового коледжу дізналися від Голови Державної служби України у справах дітей Валентини Зозулі, як працює система захисту прав дітей і що може зробити кожна людина, коли бачить, що дитині загрожує небезпека.

До зустрічі долучилися здобувачі освіти другого курсу спеціальності «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» та першого курсу спеціальності «Інженерія програмного забезпечення». Більшості з них 16–17 років, тож йшлося і про їхні власні права та безпеку.

Валентина Зозуля пояснила, що система захисту прав дітей — це не одна установа, а мережа. Служби у справах дітей, заклади освіти, сімейні лікарі, соціальні працівники, поліція, суди — кожен має свою роль. Найчастіше першими бачать, що дитині потрібна допомога, саме в громаді.

Студенти розібрали ситуацію, у якій дитина розповідає вчительці про насильство вдома. Вчителька не з'ясовує обставини сама, а повідомляє службу у справах дітей, а якщо небезпека безпосередня — поліцію. Далі фахівці оцінюють, чи безпечно дитині вдома і якої підтримки потребує сім'я. Основний принцип — найменш руйнівне втручання, яке забезпечує безпеку дитини. Позбавлення батьківських прав — крайній захід, і ухвалити таке рішення може лише суд.

Окремо йшлося про безпеку в інтернеті. Відео з насильством над дитиною не варто поширювати: кожен репост знову показує тисячам людей найгірший момент її життя. Достатньо зберегти посилання, поскаржитися на платформі й повідомити поліцію. Якщо підлітку пропонують гроші за фото об'єктів чи підпал, це може бути вербування. Не погоджуватися, зберегти листування й телефонувати 102.
«Щоб захистити дитину, не потрібно бути поліцейським чи юристом. Достатньо не промовчати й передати інформацію тим, хто має повноваження діяти», — наголосила Валентина Зозуля.

Голова Служби розповіла також, як війна змінила захист дітей: евакуація, пошук рідних, повернення дітей із депортації та окупованих територій, їхня реінтеграція. Вона наголосила, що в умовах війни неможливо стверджувати, що права всіх дітей повністю захищені. Але система працює, і тисячі фахівців щодня допомагають дітям і родинам.
Наприкінці йшлося про наставництво: чому для підлітка, який зростає без батьківського піклування, так важливо мати поруч дорослого, який регулярно підтримує. Студенти активно ставили запитання.

Дякуємо Київському авіаційному фаховому університету та заступниці директора з навчальної роботи Юлії Лісовій за запрошення й відкриту розмову.

Куди звертатися, якщо дитині потрібна допомога:

• 102 — якщо є безпосередня загроза життю чи здоров'ю дитини;
• 116 111 (з мобільного) або 0 800 500 225 — Національна дитяча гаряча лінія;
• Служба у справах дітей вашої громади.