Що показав перший етап реалізації Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні?
Два насичені дні говорили про це з керівниками обласних служб у справах дітей та обласних центрів соціальних служб. Підбивали підсумки першого етапу реформи і чесно оцінювали: що вже вдалося, що не дало очікуваного результату і де сьогодні найбільші виклики?
Перший етап реформи відбувався в умовах повномасштабної війни: евакуації дітей і сімей, руйнування інфраструктури та суттєвої різниці у спроможності громад. Попри це, за цей час вдалося сформувати основні нормативні, організаційні та фінансові механізми реформи і розпочати їх практичне впровадження.
Колеги з регіонів відзначили зростання мережі патронатних вихователів, запуск послуг для дітей з інвалідністю, розширення доступності освітніх послуг та мережі ІРЦ, а також пілотування нових підходів до сімейного влаштування дітей з високими потребами у підтримці.
Водночас перший етап показав і головне: наявність нового механізму, послуги чи нормативного рішення ще не означає результату для конкретної дитини.
Визначальним є те, чи доступна підтримка на практиці, чи є для цього фахівці та фінансування, чи працює взаємодія між різними системами і чи не залежить можливість дитини отримати необхідну допомогу від того, у якій громаді вона живе.

Саме тому багато говорили про нерівномірність кадрової та фінансової спроможності регіонів і громад, сталість послуг після завершення пілотів і партнерських проєктів, розвиток сімейних форм виховання відповідно до реальних потреб дітей, безпеку дитини та своєчасне реагування у кризових ситуаціях, а також пошук нових рішень для дітей, яким сьогодні найважче знайти родину.
Окремо говорили про трансформацію закладів. Зміна назви чи підпорядкування сама по собі не є результатом, якщо для дітей не визначені належні рішення щодо подальшого виховання, проживання і підтримки, а ресурси закладу не почали працювати на підтримку дітей і сімей.

За підсумками визначили ключові питання, які потребують спільних рішень на державному, регіональному та місцевому рівнях, і пріоритети наступного етапу реалізації Стратегії.
У дискусії взяли участь Перша заступниця Міністра соціальної політики, сім'ї та єдності України Людмила Шемелинець, голова Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Ірина Тулякова, голова Державної служби України у справах дітей Валентина Зозуля, керівниця Львівського регіонального офісу ЮНІСЕФ Нінке Воппен та заступник голови Львівської ОДА Іван Собко.
Дякуємо усім учасникам за активну та продуктивну роботу! 🤝