У разі, якщо дитина залишається сиротою або стає дитиною, позбавленою батьківського піклування, близька їй людина може стати її опікуном або піклувальником. Це найбільш поширена в Україні форма сімейного виховання – троє з чотирьох дітей-сиріт і дітей без батьківської опіки живуть саме в родинах опікунів або піклувальників.
Опікуном або піклувальником може бути насамперед родич (наприклад, бабуся, тітка, дядько, вітчим або мачуха). Опіку/піклування може оформити тільки повнолітня дієздатна особа і тільки за власною згодою.
Не може бути опікуном чи піклувальником людина, яка зловживає спиртними напоями та/або наркотичними засобами, людина, позбавлена батьківських прав або її інтереси суперечать інтересам дитини (детальніше — ст. 212 Сімейного кодексу України).
Опіка встановлюється над дітьми до 14 років, піклування – з 14 до 18 років.
Рідних братів і сестер розлучати не можна – усі з них, хто не досягнув 18 років, повинні жити разом в одній родині.
Дитина може бути під опікою і піклуванням або до повноліття, або тільки певний строк, наприклад, якщо батьки військовополонені або не можуть піклуватися про неї через тривалу важку хворобу.
Важливо розуміти, що опіка або піклування не дорівнюють усиновленню. У дитини зберігається статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. З цим статусом вона до 18 років залишається на обліку Служби у справах дітей (ССД) і має право бути усиновленою.
Основний нормативно-правовий акт, який регулює питання оформлення опіки/піклування – це Постанова Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 .
